Українська Католицька ЦеркваАвстралія, Нова Зеландія і Океанія
Проповідь о. Ігоря Головка у Двадцять першу неділю після Зіслання Святого Духа
12 жовтня 2024
Віра у Бога має подвійне походження: є даром і набувається досвідом. Вона освітлює наш розум, шлях нашої подорожі, вона є джерелом тепла, що дає надію і зростання у любові.
«Людина оправдується не ділами закону, але вірою в Ісуса Христа» (Галатів 2, 16).
У другому, тобто у євангельському читанні ми слухаємо добре знану притчу про сіяча. Про зерно, що падає і проростає у різних природніх умовах або про Слово Боже, що сприймається по-різному у наших душах.
«Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь» (Івана 21, 25).
Додамо до цієї притчі ще одну алегорію, що також є творінням рук Божих. У Австралії є декотрі насінини, що народжуються у дуже твердій і міцній шкарлупі, що відкриваються лише після нагрівання до 100–150 градусів за Цельсієм. Наприклад: Банксія — рослина, що гарно цвіте і є дуже витривалою до гарячого клімату. Тверда шкаралупа цього виду рослин відкривається тільки тоді, коли вогонь проходить поруч.
Наша віра у Бога також зігріває охололе серце, як вогонь, та відкриває наше серце і розум до пізнання світу і його Творця. «Теплота віри повна Духа Святого. Амінь», — молимося під час Божественної Літургії Святого Івана Золотоустого. Віра у Бога має подвійне походження: є даром і набувається досвідом. Вона освітлює наш розум, шлях нашої подорожі, вона є джерелом тепла, що дає надію і зростання у любові.
У першому читанні Літургії, у листі до Галатів 2, 16, святий Павло уточнює нам: «Людина оправдується не ділами закону, але вірою в Ісуса Христа». Бачимо багато прикладів у історії, коли через «спекотні» випробування народжувалися ще сильніші покоління, народжувалася ще сильніша ідея.
Сьогодні згадуємо Святих Отців VII Вселенського Собору у Нікеї 787 року. Бачимо як через вогонь випробувань єресі, що боролася з почитанням ікон, коли їх знищували та палили, народилось чи утвердилось чітке навчання Церкви про ікони. «… що Бога пізнаємо через Сина Божого — Слово та Образ Отця. Кожен зі шляхів богопізнання є однаково важливим і вартісним. У молитві перед іконами головним органом спілкування з Богом є не уста, які вимовляють слова, а очі, якими дивимося на зображення, щоб споглядати зображення Особу» (Катехизм Української Греко-Католицької Церкви, с. 703).
Молімо Бога за себе, за ближніх і за «найменшого свого брата чи сестру». Нехай Господь відкриє наш розум для пізнання Божого Слова, розпорошить закам’янілість наших сердець теплотою Святого Духа і пробудить наші почуття до ще більшої і ревної молитви за український народ, за Церкву в Україні і цілому світі. Амінь!
