Проповідь о. Андрія Микитюка у неділю перед Воздвиженням Чесного і Животворного Хреста Господнього

Слава Ісусу Христу!

Улюблені, сьогодні у неділю перед Воздвиженням Чесного і Животворного Хреста Господнього ми чуємо дуже коротке Євангеліє від Йоана, але яке, я думаю, настільки сильне, що коли ми вдумаємося в кожне слово, воно кличе нас змінити наше життя і побачити Бога, Який робить це для нас.

Каже євангелист, що в розмові з Никодимом Христос каже, що так, як колись був піднесений мідяний змій, так тепер буде піднесений Син Чоловічий. Каже, що Він зійшов з неба. Каже, що Бог настільки полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Думаю, для нас це, напевно, велика радість, бо вже з першого речення цього Євангелія ми бачимо, що Бог бере ініціативу нашої з вами зустрічі. Бог створює цей світ з любові. Бог створює нас з любові. Коли людина відвернулася від Нього і впала в гріх, Він йде до нас з любові. Він віддав Свого Сина, Який прийшов у цей світ, став одним з нас, помер на хресті і воскрес, щоб ми мали життя вічне, бо Він нас любить.

Бог зробив все, щоб дарувати нам радість, дарувати нам любов, доброту, милосердя, щоб дарувати нам життя у повноті, не лише колись, але тут, на землі, разом з Ним. Тож ми маємо навчитися зробити цей вибір. Ми маємо побачити того люблячого Бога, який йде до нас і кличе нас жити разом з Ним. А побачивши Його, маємо відповісти Йому любов’ю на любов.

Бог настільки полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бог не хоче нашої смерті. Бог не хоче, щоб ми страждали. Бог хоче, щоб ми жили в любові у Ньому. Але чи ми вміємо почути Христа у своєму житті? Чи ми вміємо повірити в Нього? Чи ми вміємо довірити Йому своє життя? Бо часто, коли дивимося на свої вчинки, виглядає, що не до кінця вміємо. Ми будуємо свої плани, будуємо своє життя, хочемо досягти чогось. І де в цьому всьому Христос, де Він є? Бог, Який дає нам життя, має бути на першому місці. Якщо ми зводимо Христа до Бога Пасхи чи Різдва чи лише неділі, то Він не є тоді Той, у Кого ми повірили.

Якщо ми не хочемо кожного дня розмовляти з Ним у нашій молитві, то ми не доручаємо Йому свого життя. Якщо ми не впускаємо Його у кожний куточок нашого життя, а резервуємо щось для себе, кажучи, «Неділя церква — це є для Тебе, а все решта є моє», то ми не чуємо Його голосу, ми не віримо в Нього і не живемо разом з Ним. Тому, чуючи ці прості слова перед святом Воздвиження Чесного і Животворного Хреста, подумаймо, наскільки я бачу люблячого Бога, Який перший йде до мене, Який простягає Свою руку, щоб підняти мене з неволі гріха, з неволі смерти, щоб дати мені силу рухатися далі по тому життю разом з Ним у любові і для любові.

Тож, вміймо відкрити наші очі і побачити того люблячого Бога. Вміймо почути Його голос і жити Його словом у нашому повсякденному житті. Тоді ми будемо разом з Ним тут на землі і вічно у небі.

Слава Ісусу Христу!

Дивіться також

9 вересня Від Веллінгтона до Окленда: душпастирський візит до українців Нової Зеландії 11 серпня У Катедральному храмі в Мельбурні відбулася перша зустріч для молоді «Запитай мене про що завгодно» 1 липня Храмове свято у Мельбурні